У багатьох селах України досі збереглися об’єкти інфраструктури, побудовані ще до адміністративної реформи або до зміни статусу територіальної громади. Це можуть бути колодязі, свердловини, вуличне освітлення, трансформаторні підстанції чи комунальна техніка. Часто це господарство фактично експлуатується і приносять користь мешканцям, але офіційно не обліковується на балансі громади. А це означає, що для їхнього регулярного обслуговування, ремонту та модернізації немає законного механізму фінансування коштами місцевого бюджету.
Щоб вирішити цю проблему, потрібно провести інвентаризацію, по результатам проведення якої всі виявлені об’єкти потрібно поставити на баланс. Для визначення первісної балансової вартості цього майна потрібно звернусь до оцінювачів. Незалежна експертна оцінка дозволяє визначити справедливу (ринкову) вартість кожного елемента інфраструктури та зрозуміти, які витрати на його утримання та модернізацію будуть необхідні у найближчий перспективі, та після цього передати його власність громади. Без професійної оцінки неможливо планувати бюджет та забезпечити належне обслуговування, до того ж її проведення є вимогою законодавства. Ігнорування ж цих процедур веде до ризиків залишитися з критичними об’єктами інфраструктури та благоустрою, які без належного обслуговування швидко прийдуть у занепад.
Про що тут йдеться:
Електрогосподарство
Електричні об’єкти села — це не просто дроти та ліхтарі, а основа безперебійного життя громади. Від їхнього стану залежить, чи працюватиме освітлення, чи буде вода та опалення в будинках, чи зможуть місцеві підприємці та фермери вести свою діяльність. Багато складових електричних мереж у селах були збудовані ще у минулому сторіччі, і з часом вони застаріли. Кабелі, трансформатори, опори — все це потребує обов’язкової інвентаризації та, за потреби, часткової модернізації.
Проблеми посилюються через сучасні виклики: часті блекаути та коливання напруги збільшують навантаження на електромережі. Коли після відключення світла мешканці одночасно вмикають усі прилади, щоб встигнути зробити свої справи до наступного відключення, навантаження розподіляється нерівномірно. Це, зрозуміло, створює завелике нетипове навантаження, шкодить трансформаторам та лініям, що може привести до аварій, а іноді навіть і пожеж на підстанціях. І все це не лише технічна проблема, а й фінансове питання для громади, адже ремонт, заміна та модернізація обладнання потребує виділення бюджетних коштів.
Додаткового клопоту для місцевих електриків та енергетиків додає те, що після повномасштабного вторгнення багато жителів покинули свої ділянки, особливо на дачних масивах, поїхавши за кордон. Дерева на цих ділянках розростаються та можуть зачепити проводи, що створює реальний ризик аварій, пошкодження електрообладнання та навіть небезпеки для життя при обривах дротів, особливо у «мокрий» осінньо-зимовий період. Для безпечної експлуатації мереж потрібно регулярно підрізати дерева та контролювати стан опор — і це також потребує фінансування з бюджету громади.
Нижче коротко зазначимо особливості проведення інвентаризації та оцінювання різних складових електричного господарства населених пунктів – які параметри є найважливішими, та на що звернути увагу.
Трансформаторні підстанції
Трансформаторна підстанція ТП (або «народна» назва – трансформатор) знижує напругу з магістральних ліній (зазвичай 10 тис. Вольт) до звичних для побуту 220–230 вольт. У наших селах підстанції найширше поширення мають три типи ТП:
- кіоскові, що стоять окремо у невеликих будках;
- мачтові, закріплені на спеціальних опорах;
- компактні трансформатори, які кріпляться безпосередньо на звичайні електроопори.
Кожен трансформатор розрахований на певну потужність і містить електроніку, яка контролює його роботу. Часто проблеми виникають через погані контакти на автоматичних вимикачах або лічильниках у шафі підстанції. Особливо це небезпечно після блекаутів: коли мешканці одночасно включають багато приладів, щоб зробити всі свою побутові справу до наступного вимкнення світла. При цьому навантаження на трансформатор зростає, а вірогідність аварійних ситуацій збільшується. Щоб уникнути цього, потрібна регулярна профілактика — принаймні підтягування контактів та перевірка автоматики.
Багато трансформаторів містять масло, яке служить для охолодження та ізоляції обладнання. З часом масло старіє і втрачає свої властивості, тому за регламентом його потрібно періодично замінювати. Це допомагає уникнути перегрівів та коротких замикань, продовжуючи термін служби підстанції. У селі або місті зазвичай ці роботи виконує місцеве обленерго, проте у дачних кооперативах чи інших приватних об’єднаннях або товариствах відповідальність повністю лежить на мешканцях та правлінні.
Для експертної оцінки підстанції враховують рік побудови, тип трансформатора, його потужність, стан додаткового обладнання. Докладніше про оцінку ТП та ЛЕП ви можете прочитати в нашій окремій статті на цю тему.
Електромережі та вуличне освітлення
Електромережа будь-якого населеного пункту — це ціла система, яка складається з опор, дротів або кабелів, освітлювальних ліній і ліхтарів. У невеликих селах та селищах вона часто формувалася поетапно, інколи ще у 60–80-х роках минулого століття, тому сьогодні потребує уважної інвентаризації та подальшої експертної оцінки для постановки на баланс. Без чіткого розуміння стану кожного елемента громада не може правильно спланувати ремонт, модернізацію чи навіть звичайне поточне обслуговування.
У більшості населених пунктів лінії електропередачі поділяються на два основні види: високовольтні (найчастіше 10 кВ) та низьковольтні, які подають у домівки звичні 230/380 В.
Часто на опорах можна побачити три окремі яруси дротів:
- Найвищий рівень — це високовольтна лінія, три неізольовані алюмінієві дроти, що підводять електроенергію до трансформаторної підстанції.
- Трохи нижче розташована «побутова» мережа 380 В. Вона може складатися або з чотирьох неізольованих алюмінієвих дротів (три фази та нуль), або з більш сучасного варіанту — одного чотирижильного кабелю типу СІП («косичка» з дротів в чорній оболонці). На цьому ж рівні часто проходить додаткова фаза, яка живить нічне освітлення і вмикається через сутінковий датчик.
- Найнижчий ярус зазвичай займають кабелі інтернет-провайдерів та дроти систем відеоспостереження.
Під час експертної оцінки електричних мереж враховуються характеристики кожної складової. Для опор — це їхній матеріал (дерево, залізобетон, метал), форма, висота та орієнтовний рік встановлення та наявний фізичний знос. Для кабелів і дротів — тип, кількість жил або проводів, протяжність та спосіб монтажу. Щодо освітлення враховуються типи ліхтарів, цоколі ламп або наявність вбудованих LED-модулів, а також фактичний стан кріплень та арматури.
Водопостачання
У містах та великих селищах водопостачання і каналізація працюють за зрозумілою схемою: централізовані мережі, підключення до міського водоканалу, планові ремонти та чіткі правила обліку. Докладніше про те, як проводиться оцінка саме таких інженерних мереж, ми писали в нашій окремій статті про оцінку водопроводу та каналізації. Але в селах ситуація виглядає зовсім інакше — й саме через це потребує особливої уваги під час інвентаризації та оцінки.
У більшості сіл кожне домоволодіння має свою автономну свердловину та септик. Люди звикли самостійно обслуговувати ці системи, і такі інженерні комунікації не мають жодного відношення до комунального майна. Водночас у деяких селах є багатоквартирні будинки, які також користуються свердловинами та септиками, але вже не приватними, а комунальними. І тут уся відповідальність за їхній стан лежить на місцевій владі. Такі об’єкти часто експлуатуються десятиліттями без оновлення, тому під час оцінки важливо враховувати і технічний стан, і фактичний строк служби, і можливість та доцільність подальшої модернізації. Окремо варто згадати про такі об’єкти благоустрою як бювети, що працюють від артезіанських свердловин.
Щодо каналізації в комунальній власності, то в селах найчастіше йдеться не про побутову, а саме про дощову. Адже побутова каналізація, як уже зазначалося, переважно автономна — септики, якими користуються окремі домогосподарства або комунальні багатоквартирні будинки.
Колодязі
Колодязі й сьогодні залишаються важливою частиною інфраструктури багатьох сіл, особливо там, де немає централізованого водопроводу або він працює з перебоями. Раніше багато хто не міг зрозуміти, нащо потрібні ці архаїчні споруди, чому б їх вже просто не засипати. Але тепер на фоні постійних блекаутів через обстріли енергетичних об’єктів країни резервне джерело вони стало у нагоді для мешканців. А для громади такі споруди — це не просто джерело води, а об’єкт, який має стояти на балансі та потребує періодичного обстеження та проведення профілактичних та поточних ремонтних робіт.
Під час оцінки фахівець звертає увагу на кілька ключових характеристик колодязів. Передусім — на матеріал шахти: бетонні кільця (найпоширеніший варіант), цегляна кладка чи старі дерев’яні зруби. Важливим є й діаметр кілець, адже він впливає на об’єм води та можливість проведення ремонтних робіт. Окремо оцінюють оголовок колодязя: його міцність, безпечність, наявність кришки чи навісу, що запобігає забрудненню.
Не менш суттєвим фактором є строк експлуатації. Навіть якщо колодязь виглядає «цілим», десятки років роботи могли позначитися на стані швів, рівні замулення та якості води. Усе це формує його фактичну вартість та впливає на рішення громади — чи потрібно проводити ремонт, заміну кілець або повне очищення шахти.
До речі, громадські колодязі збереглися не тільки у віддалених селах. Наприклад, ми проводили оцінку таких споруд у с. Гатне, яке безпосередньо примикає до Голосіївського района м. Києва.
Свердловини
Свердловини — це ключові елементи сільської водопровідної системи, які забезпечують водою як індивідуальні домогосподарства, так і багатоквартирні будинки, а також бювети. Для оцінки їх вартості фахівець розглядає комплекс характеристик, що визначають ефективність, надійність та тривалість експлуатації.
Основні параметри, які впливають на оціночну вартість свердловини:
- Глибина: якісну воду можна отримати тільки з достатньо глибокої свердловини. В Київській області оптимальною вважаються горизонти Сеноманський та Бучакський (60–80 метрів). Менше — вода може бути низької якості, глибше — економічно недоцільно.
- Діаметр труби: дуже важливо, щоб діаметр труби давав можливість використовувати погружний насос. Адже порівняно з поверхневою станцією він працює значно довше, надійніше та ефективніше. І це природньо, адже штовхати воду зі свердловини вверх легше, ніж втягувати її з поверхні. Оптимальний діаметр обсадної труби — 125 мм.
- Кількість та об’єм гідроакумуляторів: чим більше цей сумарний об’єм, тим рідше буде вмикатись насос та, відповідно, довше прослужить. Окрім цього великий запас води точно не буде зайвим при аварійних відключеннях світла.
- Реле вмикання насоса: сучасні електронні пристрої вигідно відрізняються від старих механічних, адже надають можливість простіше і точніше виставити пороги спрацювання по верхньому на нижньому тиску води.
- Фільтри для очищення води: можуть бути механічні, що затримують лише піщинки та мул, та іонообмінні (пом’якшувачі), які поліпшують якість води та захищають побутову техніку накипу, а сантехнічні прилади від рижих слідів від води.
Експертна оцінка враховує всі ці параметри: від глибини та діаметра труби до обладнання, що підтримує безпечну та надійну експлуатацію системи. Завдяки цьому громада може планувати обслуговування та ремонт, а також правильно відображати майно в бухгалтерському обліку.
Каналізаційні колектори
У селах основну увагу при оцінці каналізаційних систем приділяють саме дощовій каналізації, оскільки побутова переважно автономна — септики, які обслуговують окремі будинки або багатоквартирні будинки комунальної власності. Колектори збирають та відводять поверхневі та дощові стоки, тому їхній стан безпосередньо впливає на благоустрій і безпеку громади.
На вартість каналізаційного колектора головний вплив мають такі фактори:
- Матеріал і діаметр труб, глибина залягання: від цих параметрів залежить пропускна здатність та довговічність колектора. Чим надійніший матеріал, тим довше служить система та менше ризику аварій. Оптимальний мережі системи розраховується ще на етапі її проектування. Тому оцінювач проводить розрахунку, виходячи з припущення, що для даної місцевості обраний діаметр є оптимальним. (Звісно, якщо це доводиться безпроблемною експлуатацією).
- Кількість, діаметр та глибина колодязів: вони забезпечують доступ до системи для огляду, прочищення та обслуговування. Більша кількість колодязів та їхній оптимальний розмір полегшують експлуатацію та ремонт.
- Наявність та характеристики обладнання для прокачування води: якщо система не може працювати самотоком через відсутність достатнього нахилу, встановлюють спеціальні насосні станції. Їхня потужність, надійність і обслуговування безпосередньо впливають на функціональність колектора та на його балансову вартість.
Комунальна техніка
Комунальна техніка — це важлива складова сільської інфраструктури, яка забезпечує чистоту, благоустрій та виконання будівельних та поточних ремонтних робіт. До неї відносять сміттєвози, трактори, грейдери, навантажувачі та іншу спецтехніку, яка належить громаді та використовується для обслуговування інфраструктури населеного пункту.
При визначенні справедливої вартості комунальної техніки оцінювач враховує її тип і призначення, рік випуску та інтенсивність використання, технічний стан ключових вузлів, наявність необхідного навісного обладнання та комплектації.
Експертна оцінка комунальної техніки дозволяє визначити її балансову вартість, планувати заміну або модернізацію, а також врахувати витрати на регулярне обслуговування. Це допомагає місцевій владі ефективно використовувати ресурси громади та підтримувати інфраструктуру у належному стані. Ця тема доволі широка, тому в нас на сайті є окрема стаття про особливості проведення оцінки будівельної та спеціальної техніки для бухгалтерського обліку.
