Життя на кладовищі не кожному припаде до смаку, але цей ефектний будинок на знаменитому лондонському кладовищі Хайгейт може змінити думку більшості скептиків. Зразок чудової сучасної архітектури на воістину унікальній ділянці. Будинок створює швидше чарівне, ніж зловісне враження. З його величезних вікон відкривається вид на численні надгробки, обеліски і пам’ятники в оточенні буйної рослинності.
«Ми використовували досить обмежену палітру матеріалів, в тому числі велику кількість скла, – розповідає Майк Гібсон, архітектор з компанії Eldridge London. – І оскільки це була дуже незвичайна ділянка, ми захотіли впустити в будинок всю красу навколишнього пейзажу».
Будинок розташований на краю кладовища Хайгейт на півночі Лондона. Всі найближчі сусіди, включаючи Карла Маркса і письменницю Джордж Еліот, давно померли, тому атмосфера тут панує мирна. «Тут абсолютно дике місце, – говорить Майк Гібсон. – У цій частині кладовища завжди менше відвідувачів, ніж в інших, тому ми ставилися до неї як до особистого саду нашого клієнта».
Раніше на цьому місці стояв будинок, побудований в 1970-і роки. Років за десять до його побудови кладовище зазнавало фінансових труднощів. Тому адміністрація вирішила продати одну з ділянок, не зайнятих похованнями. Коли нинішній господар викупив ділянку, старий будинок знаходився в жалюгідному стані. «Клієнт привіз нас на ділянку, щоб ми подивилися, що можна зробити: підновити будинок, розширити його або побудувати щось зовсім нове, – говорить Майк. – На жаль, будинок так занепав, що ні про який ремонт не могло бути й мови».
Перемовини з мешканцями сусідніх будинків і адміністрацією кладовища швидко переконали всіх, що проект, запропонований бюро Eldridge London, відрізнявся оригінальністю і був в цілому цікавий. Але знайшлися і незадоволені: «В одній зі скарг було написано, що мешканці могил залишаться незадоволені тим, що на них будуть постійно дивитися з верхніх терас нового будинку. Та й скляні стіни з південної та західної сторін порушували приватність упокоєних душ», – сміється Майк. Проте містобудівний комітет надав будівництві зелене світло.
Кухня та їдальня розташовані на верхньому поверсі, в стелі якого встановлений великий стельовий ліхтар з розсувною стулкою. «Це вікно в даху має розмір 6х2,5 метра і повністю розчиняється назовні простим натисканням на кнопку», – говорить Майк.
Скляна підлога допомагає візуально об’єднати верхній поверх із нижнім, де розташована вітальня. А також дозволяє природному світлу пронизувати весь будинок до самого передпокою. «Сходи складаються з окремих бетонних ступенів, які ніби виростають з бетонної стіни, – розповідає Майк. – Центральна опорна стіна, яка проходить через всю будівлю, також зроблена зі скла. Перила і пара ступенів в кожному прольоті сходів безпосередньо примикають до неї».
Будинок стоїть на невеликій ділянці з ухилом на самому кордоні з кладовищем і відділений від нього парканом. «Кладовище – невід’ємна частина місцевого пейзажу, і його краса ні в кого не викликає сумнівів. Тому й будинок повинен був відповідати йому, і також добре вписатися в ландшафт, – ділиться Майк. – До того ж сама ділянка знаходиться в природоохоронній зоні, тому будинок не повинен був порушити гармонію навколишнього середовища».
Три верхніх поверхи стоять на платформі з опорою з чотирьох бетонних колон. «Здається, що ці поверхи летять над землею», – каже Майк.
Підвісний камін: Focus Fires
Головна прикраса вітальні – підвісний дров’яний камін з довгою димохідної трубою. «Ця труба проходить крізь підлогу, що виглядає дуже ефектно», – говорить Майк.
У кабінеті на верхньому поверсі стоїть довгий скляний стіл. «Ми хотіли поставити меблі так, щоб не затуляти вид з вікна, яке займає всю стіну, – розповідає Майк. – І цей стіл із особливо міцного скла став ідеальним рішенням».
Диван: Flap від Edra
Вбудовану шафу зробили на замовлення. Її фасади покриті чорною глянсовою фарбою, тому відображають розкішний вигляд за вікном і повертають його назад в інтер’єр.
Тіні, що відкидаються на верхньому поверсі в зоні кухні, проходять крізь скляну підлогу та відображаються на стіні у вітальні поверхом нижче.
«В оздобленні інтер’єру ми використовували всього кілька матеріалів, – говорить Майк. – Тут панує напівтемрява, і всі кольори стримані, приглушені. Зовні так багато яскравої зелені, що не хотілося змагатися з нею. Легше було впустити буйство фарб в будинок».
Домінантами стали скло, бетон і чорний граніт на підлозі. «Ми спеціально вибрали матеріали з високою теплоємністю, щоб мінімізувати витрати на опалення, – розповідає Майк. – Стельовий ліхтар на верхньому поверсі забезпечує хорошу наскрізну вентиляцію. Розсувні двері всіх терас також сприяють циркуляції повітря».
Почесне місце у вітальні займають великі підлогові колонки, що належать власнику будинку. Чіткого завдання для архітекторів він не становив, але попросив, щоб інтер’єр являв собою «суміш з мужніх матеріалів», на яких якраз і спеціалізується компанія Eldridge London.
«Господареві не терпілося скоріше побачити, що ми придумаємо для цього місця, – говорить Майк. – У своїх проектах ми використовуємо багато скла і бетону. Нам подобається фактура бетону та той факт, що його можна подати в різних кольорах і в різному оздобленні. Зі склом та ж історія. У наш час з ним можна придумати масу дивовижних речей, і ми завжди раді знайти йому нове застосування».
Відтінки граніту і бетону прекрасно поєднуються зі старим каменем пам’ятників на кладовищі, а скло допомагає будівлі розчинитися в пейзажі. Також, завдяки скляним стінам і великим вікнам, пам’ятники і дерева постійно кидаються в очі, стаючи, таким чином, частиною інтер’єру.
Велика кількість скла в оформленні верхнього поверху створює враження, що він парить над деревами. Природне світло проникає крізь великий стельовий ліхтар над кухонним островом. За бажанням його можна повністю відкрити. Їдальня розташована на терасі, яка простягнулася по всьому периметру цього поверху.
Кухня: b3 від Bulthaup
Проста, досить сувора кухня підтримує загальну чоловічу тему в інтер’єрі у стилі фільмів про Джеймса Бонда. Головна ідея полягає в тому, щоб елементи дизайну не відволікали від чудового виду навколо.
Усі п’ять ванних кімнат оформлені в схожому стилі: мармурові підлоги, душові піддони з деревини тика та стіни, обшиті панелями з коріана. «Гладка, безшовна поверхня стін збалансована іншими приємними на дотик деталями», – каже Майк. Ця ванна освітлюється за допомогою стельового ліхтаря і світлового колодязя.
Здебільшого бетонні поверхні залишили без декоративного оздоблення. На сходах та у коридорах єдина прикраса бетонних стін – сліди дерев’яної опалубки. Щоб домогтися такого ефекту, бетон заливали в форми з необробленої деревини. Тому в готовому виробі видно сліди від сучків і волокон. «У цієї фактури дуже виразний характер», – говорить Майк.
На трьох верхніх поверхах є тераси. Вони розташовані з різних сторін, щоб можна було гідно оцінити види.
На всіх вікнах є жалюзі. «Скляний будинок – це зовсім не відсутність приватності», – сміється Майк.
Уся ділянка навколо будинку буквально потопає в зелені. «Раніше звідси відкривався чудовий вид на Лондон, – розповідає Майк. – Але з того моменту, як побудували будинок, дерева виросли, тому тепер тут більше зелені».
Із кута вітальні добре видно, наскільки близько до будинку розташовані пам’ятники. «Спокій кладовища вимагає шанобливого ставлення, і зрозуміло, нам не можна було виходити за межі ділянки», – говорить Майк.
По краю бетонних стін та стель вбудовані лінійні діодні світильники з дифузорами. Вони дають м’яке світло та позначають межі будинку.
Задня частина будинку дивиться на вулицю. Зовнішня стіна із цього боку оздоблена простим чорним каменем, повторюючи оформлення огорожі кладовища.